Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2015 року Справа № 927/32/15 Вищий господарський суд України у складі: суддя Харченко В.М. - головуючий, судді Васищак І.М. і Львов Б.Ю.

розглянув касаційну скаргу приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав", м.Київ

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.05.2015

зі справи № 927/32/15

за позовом приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав", м.Київ (далі - Організація)

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Май Смак", м.Чернігів (далі - Товариство)

про стягнення 25 964,94 грн.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

позивача - Хлєбніков С.Г.,

відповідача - Потапова С.М.

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2014 року Організація звернулася з позовом до суду, згідно з яким, уточнивши свої вимоги, просила стягнути з відповідача 22 000,00 грн. заборгованості, 1188,34 грн. інфляційних втрат, 1193,31 грн. 3 % річних та пені у сумі 1583,29 грн. за період з травня 2011 року по грудень 2014 року.

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 25.03.2015 у справі № 927/32/15 (суддя Федоренко Ю.В.), яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.05.2015 (колегія суддів у складі: суддя Остапенко О.М. - головуючий, судді Шипко В.В. і Верховець А.А.), у позові відмовлено.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України позивач просить скасувати рішення місцевого господарського суду від 25.03.2015, постанову апеляційного господарського суду від 26.05.2015 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Скарга мотивована тим, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню.

Відповідного висновку суд дійшов на підставі такого.

Як встановлено судами, 17.03.2011 Організацією та Товариством був укладений договір № КБР-К-17/03/2/11 з додатками № 1 та № 2 до нього, згідно з умовами якого відповідач здійснює публічне виконання оприлюднених музичних творів, фонограм, а також зафіксованих у фонограмах виконань, публічну демонстрацію відеограм, а також зафіксованих у відеограмах виконань (далі - Твори) у ресторанчику "Велюров", який розташований за адресою: м.Чернігів, проспект Миру, 17, а позивач надає відповідачу на умовах, визначених цим договором, право (невиключну ліцензію) на таке виконання.

Згідно з пунктом 2.3 договору Товариство зобов'язалося перерахувати на поточний рахунок Організації винагороду (роялті), узгоджену сторонами у відповідних додатках до даного договору, не пізніше ніж за п'ять днів до початку місяця за який здійснюється платіж.

Відповідно до п.2.6 договору у разі затримки платежів відповідач зобов'язаний виплатити позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 3.4 договору встановлено, що Товариство зобов'язане протягом п'яти днів письмово повідомити Організацію про припинення публічного виконання фонограм у закладах відповідача, зазначених у відповідних додатках до даного договору. У разі несвоєчасного повідомлення про настання таких обставин відповідач зобов'язується сплатити винагороду, узгоджену сторонами у відповідних додатках, у повному обсязі і за весь період.

Відповідно до пунктів 4.1, 4.2 договору він набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 17.03.2012, а в частині невиконаних фінансових зобов`язань, фінансових санкцій, та будь-яких інших зобов'язань до їх повного виконання. У випадку, якщо жодна із сторін не повідомить письмово іншу сторону про припинення дії договору протягом місяця до настання зазначеної у п. 4.1 дати припинення дії договору, він вважається пролонгованим ще на один календарний рік, і так кожного разу. Таке повідомлення має бути надіслане засобами поштового зв'язку (рекомендованим листом), при цьому належним доказом повідомлення є квитанція відділу поштового зв'язку із зазначенням вказаних в цьому договорі поштових реквізитів сторони, на адресу якої направлено листа.

Згідно з п. 1.2 додатку №2 до договору загальна сума щомісячної винагороди з дня набуття чинності договору становить 500,00 грн. Зазначена сума щомісячно перераховується Товариством на розрахунковий рахунок Організації відповідно до умов договору.

Судами також встановлено, що на виконання умов договору відповідачем було сплачено 500,00 грн. щомісячної винагороди (роялті) за публічне виконання Творів за період з 17.03.2011 по 17.04.2011, та 500,00 грн. за період з 17.04.2011 по 17.05.2011.

У порядку, який передбачений п.3.4 договору, Товариство листом від 16.05.2011 № 15 повідомило Організацію про припинення з 17.05.2011 підприємницької діяльності, у процесі якої відбувалося публічне використання Творів, та про передачу в оренду приміщення ресторанчику "Велюров", в якому відбувалось таке використання, іншим юридичним особам.

Проте Організація направила відповідачу претензію №22/12/13/1 з вимогою сплатити заборгованість за договором, яка станом на 22.12.2013, на думку позивача, складала 16 000,00 грн., але Товариство у листі від 08.01.2014 № 01 її не визнало та повідомило позивача про те, що йому у порядку, встановленому п.3.4 договору, направлявся лист про припинення використання Творів. У цьому зв'язку позивач стверджував, що у закладі "Велюров" господарську діяльність здійснює Товариство, тому обов'язок щодо сплати винагороди покладається на нього та останній продовжує використовувати надане договором право (невиключну ліцензію), а тому грошове зобов'язання за зазначеним договором має виконуватись у повному обсязі.

Листом від 28.02.2014 № 02 Товариство вкотре повідомило Організацію про те, що починаючи з 17.05.2011 воно не використовує об'єкти авторських та суміжних прав, оскільки припинило свою підприємницьку діяльність у згаданому закладі, про що позивача було повідомлено відповідно до п. 3.4 договору.

Судами також встановлено, що на виконання умов договору № КБР-К-17/03/2/11 Товариство оплатило Організації винагороду в період з 17.03.2011 по 01.06.2011 у сумі лише 1000,00 грн. замість 1241,94 грн., у зв'язку з чим у відповідача утворилася заборгованість за травень 2011 року.

Поміж інших обставин судами з'ясовано, що 01.06.2011 Товариством (орендодавець) та ТОВ "Ресторатор Чернігів" (орендар) був укладений договір оренди нежитлового приміщення, відповідно до умов якого орендодавець на підставі акта приймання-передачі передав орендарю у строкове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 38,8 кв.м та інженерні комунікації, що знаходяться за адресою: м. Чернігів, пр. Миру, 17.

Звертаючись з позовом до суду, Організація вказувала на те, що у зв'язку з відсутністю письмових заперечень щодо припинення дії договору, які обумовлені п. 4.2 договору, останній, на думку позивача, був пролонгованим до 17.03.2015, а, отже, несплаченою відповідачем є відповідна сума винагороди за період з травня 2011 року по грудень 2014 року, яка підлягає стягненню з урахуванням інфляційних втрат, 3% річних та пені.

Заперечуючи проти позову, Товариство зазначало, що у відповідності до п.3.4 договору свої обов'язки воно виконало належним чином, а тому відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог. При цьому відповідачем було заявлено про наслідки застосування пропуску строку позовної давності.

Сукупності встановлених по справі обставин суди дали належну оцінку і, з урахуванням вимог ст.ст. 627, 628, 629 ЦК України, а також умов п.3.4 договору № КБР-К-17/03/2/11, дійшли обґрунтованого висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову.

При цьому суди правильно виходили з того, що, оскільки відповідач у зв'язку з припиненням господарської діяльності та передачею приміщення в оренду іншій особі, на виконання умов п.3.4 договору своєчасно повідомив позивача про припинення виконання Творів у закладі, були відсутні підстави для стягнення з нього заборгованості за період з 01 червня 2011 року по грудень 2014 року у відповідній сумі, а також нарахованих на неї інфляційних втрат, 3% річних та пені.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості за період з 17.03.2011 по 01.06.2011 у розмірі 241,94 грн., та нарахованих у цьому зв'язку інфляційних втрат, 3% річних та пені, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, врахувавши вимоги ст.ст. 256, 257, 258, 266, 267 ЦК України, а також заяву відповідача про застосування вимог ст.267 ЦК України, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення заявлених по справі вимог у їх зазначеній частині з огляду на сплив позовної давності.

Враховуючи зазначене, а також з огляду на те, що наведені у касаційній скарзі доводи, правильності висновків судів не спростовують і зводяться лише до переоцінки доказів, суд не бере їх до уваги і вважає, що оскаржувані судові рішення відповідають вимогам чинного законодавства і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Чернігівської області від 25.03.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.05.2015 зі справи № 927/32/15 залишити без змін, а касаційну скаргу приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав" - без задоволення.

Суддя В.Харченко Суддя І.Васищак Суддя Б.Львов